Читання іноземною мовою як особливий рід діяльності

ЧИТАННЯ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ
ЯК ОСОБЛИВИЙ РІД ДІЯЛЬНОСТІ
Дзюбенко Л.І.
Україна, Київ, Національний технічний університет України
Київський політехнічний інститут
Комунікативні потреби визначаються методистами як “особливий вид потреб, що спонукають вступати у мовленнєве спілкування з метою вирішення вербальних та невербальних завдань” [1: 115].
Однимз найбільшрозповсюджених видів активності культурної людини є читання.
Читання як мета навчання іноземноїмови є одним із засобів закріплення знань та збереження навичок практичного володіння мовою. Мета читання полягає в розкритті “смислових зв‘язків мовленнєвого твору, представленого в письмовому виді, або інакше – вилучення інформації, що міститься в письмовому тексті” [4: 5].
Спілкування тих, хто навчається, з іншомовним текстом може стати більш плідним та цікавим за умови врахування специфіки читання як особливого роду діяльності, що включає мовленнєві й немовленнєві компоненти.
Читання має право отримати статус діяльності за умови виділення в його структурі основних діяльносних елементів. Як відомо, джерелом виникнення діяльності є потреба. Зафіксувавши потребу, суб’єкт реалізує пошук об’єкта, оцінює його з точки зору потреби (поява мотиву), спрямовує свою активність на його присвоєння. Стосовно іноземних студентів найбільш типовою причиною появи потреби є відсутність необхідних знань. Маючи можливість перевірити тематичний зміст тексту
на відповідність потреби (поява мотиву), читач (як суб’єкт діяльності) повинен уміти скласти програму подальших дій. Ці дії повинні бути спрямовані на “присвоєння” об’єкта, а саме на розуміння та осмислення змісту тексту.
Успіх діяльності визначається особливостями об’єкта– тексту та рівнем сформованості перцептивної готовності читача [2: 11, 26]. Труднощі, що виникають при читанні іншомовного тексту, роблять розуміння усвідомлюваним процесом і викликають потребу в відповідних засобах. Через те, що розуміння є формою розумової діяльності, в його реалізації
беруть участь засоби мислення. До них відносяться, в першу чергу, поняття, що актуалізуються в свідомості читача. Суміщення значень є одним із ключових моментів розуміння. Найбільш раціональним визнаний принцип систематичного уточнення (логіка сходження від абстрактного до конкретного). Утакомуподанні важливим єформування в читача блоку
не власне мовленнєвих навичок, щоспіввідносяться з операціями аналізу, синтезу, узагальнення.
Методична цінність опису читання як діяльності полягає в тому, що воно дозволяє виділити компоненти перцептивної готовності читача, що стає суб’єктом діяльності. Основними компонентами цієї готовності є знання, навички і вміння, що пов’язані з декодуванням та осмисленням змісту тексту. Як бачимо, до цієї готовності входять як мовленнєві, так і
не власне мовленнєві компоненти, що зумовлено, з одного боку, специфікою знакового об’єкту, а з іншого – особливостями процесів мислення, що забезпечують розуміння.
Список використаних джерел
1. Азимов Є.Г. Словарь методических терминов (теория и практика
преподавания языков) / Є.Г. Азимов, А.Н. Щукин. – СПб : Златоуст, 1999. –
472 с. 2. Єдина типова навчальна програма з української мови для студентів-
іноземців основних факультетів нефілологічного профілю ВНЗ України ІІІ-IV
рівнів акредитації. – К. : НТУУ “КПІ”, 2009. – 50 с. 3. МитрофановаО.Д. Научный
стиль речи: проблемы обучения / О.Д. Митрофанова. – М. : Рус. яз., 1985. –
128 с.4. Фомкина С.К. Обучение__

 

file_article: