Види мовленнєвої діяльності на основному етапі навчання в нефілологічному вищому навчальному закладі

ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ОСНОВНОМУ ЕТАПІ НАВЧАННЯ В НЕФІЛОЛОГІЧНОМУ ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Дзюбенко Л.І.
Україна, Київ, Національний технічний університет України
“Київський політехнічний институт”
Унауково-методичній літературі комунікативні потреби визначають як “особливий видпотреб, щоспонукають вступати умовленнєве спілкування зметою вирішення вербальних та невербальних завдань” [1, с. 115]. Відомо, щопровідною сферою мовленнєвого спілкування студентів, щоотримують іншомовну освіту, є навчально-професійна. Таким чином, головною комунікативною потребою іноземних студентів-нефілологів є потреба в професійномуспілкуванні. Відповіднодомети навчання та професійнихпотреб іноземних студентів
нефілологічного вищого навчального закладу формування всіх видів мовленнєвоїдіяльності здійснюєтьсяголовним чином на матеріалі наукового стилю мовлення, а саме на базі відповідних текстів, які прийнято називати “навчальними” та які визначаються “як особлива комунікативна одиниця, щомістить таке повідомлення, в якомудоказово розкривається суть об’єкта, що вивчається, і дається сукупність його характеристик” [4, с. 4].
У процесі навчання іноземних студентів читання виступає як мета та засіб навчання. Читання як мета навчання української мови є одним із
засобів закріплення знань та збереження навичок практичного володіння мовою. Мета читання полягає в розкритті “смислових зв’язків
мовленнєвого твору, представленого в письмовому виді, або інакше – вилучення інформації, що міститься в письмовому тексті” [4, с. 5].
В залежності від комунікативних завдань виділяють навчальне, ознайомлювальне, переглядове та пошукове читання [2, с. 11; с. 26].
Навчальне читання припускає повне й точне розуміння мовногоматеріалу та його змісту. Основні цільові установки даного виду читання: розуміння – запам’ятовування– відтворення (репродукція).
Читання є також засобом навчання, тому що завдяки йому студенти отримують матеріал для формування навичок і вмінь у сфері інших видів
мовленнєвої діяльності. Читання як засіб навчання виконує такі навчальні функції: закріплення мовногоматеріалу, розширення словникового запасу студентів (активного та пасивного словника), покращення техніки читання, розвиток усного мовлення.
Перед іноземними студентами на основному етапі навчання стоять завдання повноцінної участі в навчальному процесі вищого навчального
закладу та підготовки домайбутньої професійної діяльності. Таким чином, читання для них, перш за все, є джерелом професійної підготовки. Тому навчання читання неадаптованих абомало адаптованих наукових текстів має особливе значення. Починаючи з І курсу, навчально-професійна сфера стає домінуючою. Типологія навчальних текстів (опис, оповідання, міркування) має практичне значення, оскільки від знання основних способів наукового викладу та їхніх лінгвістичних і композиційно-структурних характеристик залежить глибина розуміння тексту.
Для навчання фахівців-нефілологів саме читання є тим видом мовленнєвої діяльності, що відтворює мовне середовище, зберігаючи та
підтримуючи знання мови. Читання тексту за фахом з метою отримання відповідної інформації, а також з метою підвищення своєї професійної
кваліфікації вимагає від студента певної психічної активності, повної мобілізації його попереднього мовного досвіду.
Особливу увагу необхідно приділяти навчальному читанню, тому що саме цей вид читання передбачає відтворення отриманої інформації в усній або письмовій формі [3, с. 24].
Навчальне читання в силу свогосинтетичного характеру включає роботу щодо формування навичок усного мовлення. Практика свідчить, що на
шляху до їхнього формування доводиться долати багато труднощів: недостатність словникового запасу, невміння використовувати знання
граматики, недостатній ступінь засвоєння особливостей наукового стилю і т.і., в результаті чого порушується логічна послідовність мовлення та
його теми. Однак формування навичок монологічного висловлювання з професійних питань є одним з головних завдань навчання на основному
етапі в нефілологічному вищому навчальному закладі, яке реалізується за допомогою продуманої системи вправ.
Список використаних джерел:
1. Азимов Э.Г., Щукин А.Н. Словарь методических терминов (теория
и практика преподавания языков). – СПб: Златоуст, 1999. – 472с.
2. Єдина типова навчальна програма з української мови для студентів-
іноземців основних факультетів нефілологічного профілю ВНЗ України
ІІІ-IV рівнів акредитації.– К.: НТУУ “КПІ”, 2009. – 50с.
3. Митрофанова О.Д. Научный стиль речи: проблемы обучения. – М.: Русский
язык, 1985. – 128с.
4. Фоломкина С.К. Обучение чтению. – М: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1980.
5. Чистякова А.Б. та ін. Українська мова для іноземців. – Х.: Індустрія, 2008. –185 с.