Шевчук Т.І. "Професійно спрямоване діалогічне спілкування в процесі навчання студентів-іноземців"
Шевчук Т.І.
ПРОФЕСІЙНО СПРЯМОВАНЕ ДІАЛОГІЧНЕ СПІЛКУВАННЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ
Постановка проблеми. Рівень мовної підготовки є однією з основних передумов реалізації студентами-іноземцями їхнього професійного потенціалу. Для ефективної мовної підготовки студентів-іноземців під час навчання варто приділяти особливу увагу саме формуванню знань, умінь та навичок мовленнєвої діяльності. Оскільки у результаті вивчення української чи російської мов студенти-іноземці повинні сприймати та опрацьовувати нормативне монологічне та діалогічне мовлення під час бесід з носіями мови, важливість засвоєння умінь та навичок професійно спрямованого діалогічного спілкування є безсумнівною. Тому професійно спрямоване діалогічне спілкування є важливим об’єктом навчання студентів-іноземців.
Аналіз останніх досліджень публікацій. Останнім часом значно збільшилася кількість робіт, присвячених проблемі навчання іноземних мов саме професійного спрямування, про що свідчать численні наукові праці в різних галузях діяльності людини. На сучасному етапі існують дослідження з методики професійно спрямованого навчання іноземних мов з таких спеціальностей: економічних (Л.Ф. Манякіна, Г.С. Скуратівська), медичних (М.А. Задорна), технічних (І.П. Дроздова), юридичних (Г.П. Савченко), військових (О.Ф. Волобуєва, Р.Г. Зайцева, О.В. Бернацька, М.Г. Кащук, Т.О. Брик) та інших, які відображають різні підходи, аспекти і ефективні методи навчання іноземних мов в аспекті професійної підготовки. Однак, часто студенти, добре володіючи граматичним і лексичним матеріалом, а також сприймаючи мовлення на слух, мають труднощі з веденням непідготовленого діалогічного мовлення. Тому питання розвитку навичок діалогічного мовлення залишається проблематичним.
Мета і завдання статті. Метої данної статті є висвітлення особливостей розвитку навичок професійно спрямованого діалогічного спілкування в процесі навчання студентів-іноземців, визначення ролі мовленнєвої ситуації в навчальному процесі, окреслення певних проблем навчання професійно спрямованого діалогічного мовлення та шляхів їхнього вирішення.
Виклад основного матеріалу. Мовна підготовка студентів-іноземців – це комплекс узгоджених між собою, планомірних і послідовних заходів навчального та тренувального характеру, спрямованих на вивчення української чи російської мов в обсязі, необхідному для подальшої професійної діяльності. Серед основних завдань мовної підготовки є посилення практичного спрямування підготовки студентів-іноземців, вироблення у них навичок та умінь використовувати набуті знання на практиці і, як наслідок, досягнення високого рівня володіння мовою. Саме тому на заняттях з мови особливе місце займають форми навчання, які забезпечують активну участь кожного студента, стимулюють мовне спілкування, сприяють формуванню інтересу і прагнення вивчати мову.
Формування професійно спрямованого діалогічного спілкування студентів-іноземців буде ефективним, лише у випадку забезпечення в процесі професійної мовної підготовки позитивної мотивації до оволодіння навичками спілкування на основі формування усвідомлення їхньої значущості для майбутньої професії. Без сумніву, високий рівень мотивації до засвоєння професійно орієнтованого мовлення залежить від правильності відбору мовного та мовленнєвого матеріалу (особливу увагу слід приділити відбору «готових» виразів, характерних для ситуацій у межах конкретної теми); ефективності розробики ефективної та дієвої системи вправ ( від опрацювання окремих реплік в діалогічних єдностях, створення на їхній основі мікродіалогів і до породження власного діалогічного мовлення); доречності типів ситуацій, видів діалогів і мовленнєвих завдань, які в комплексі були б спрямовані на вдосконалення професійно спрямованого діалогічного мовлення студентів-іноземців, враховування індивідуальних можливостей, здібностей та потреб кожного студента. Позитивну мотивацію забезпечує розвиток у студентів-іноземців потреби в постійному самовдосконаленні, яке потребує чіткого усвідомлення мети своєї діяльності, значущості професії, а також оволодіння професійними якостями. У процесі мовної підготовки студентів-іноземців можемо виділити певні види мотивації: 1) комунікативну (потребу говорити й обмінюватися інформацією українською чи російською мовами); 2) лінгвопізнавальну (позитивне, зацікавлене ставлення до отримання предмета пізнання, тобто до вивчення основних властивостей мовних одиниць); 3) інструментальну (мотивація, яка впливає на позитивне ставлення студентів-іноземців до певних форм та видів навчання) [2].
У методичній літературі відображені три різних підходи до визначення ролі і місця діалогу в навчанні іноземної мови. По-перше, діалог розглядається як засіб засвоєння іноземної мови (мовного матеріалу). По-друге, він може вважатися формою організації всього навчального процесу при навчанні іноземної мови. По-третє, – це один з видів мовленнєвої діяльності, яким треба оволодіти в процесі навчання. Коли ми ставимо за мету навчити іноземної мови як засобу спілкування, то неодмінно маємо на увазі навчання породження іншомовних висловлювань як у діалогічній, так і в монологічній формах. Загальним для діалогічного і монологічного мовлення є, перш за все, те, що обидві форми мають функцію спілкування, обміну думками та почуттями між людьми. Розходження ж полягають в тому, що діалогічне мовлення призначене для безпосереднього обміну інформацією між двома або декількома співрозмовниками. Воно вирішує такі завдання, як розвиток вміння запитати, задовільнити запит, здобути потрібну інформацію, повідомити інформацію з власної ініціативи, висловити особисте ставлення до відтворюваного повідомлення.
У ході розвитку комунікативних умінь і навичок, особливо вміння вести діалогічне мовлення, виникають певні проблеми. Часто причиною неготовності та низького рівня відтворення діалогічного мовлення є незнання лінгвістичних особливостей діалогічного мовлення; невміння правильно ініціювати і вести бесіду в межах конкретної ситуації; низький рівень вміння сприймати на слух (аудіювання); недостатній рівень мотивації. Все це впливає на ефективність спілкування. Саме тому у процесі навчання мовлення, особливо непідготовленого, важливо звернути увагу на роль ситуативності як засобу стимуляції і розвитку мовлення. Ситуація відтворює комунікативну реальність і, таким чином, викликає у студентів-іноземців інтерес до реального спілкування. Мовленнєва ситуація професійного характеру сприяє підвищенню мотивації до вивчення української чи російської мов, оскільки вона охоплює, особливо на початковому етапі вивчення професійно спрямованого мовлення, насамперед той мовний та мовленнєвий матеріал, який є характерним для конкретної спеціальності. Таким чином відбувається звуження широкого діапазону мови до конкретних потреб фахівців певних спеціальностей, що сприяє полегшенню процессу фахового оволодіння мовою.
Багато авторів (Е.М. Розенбаум, З.В. Корнаєва, Р.П. Мільруд, А.М. Стояновський, Н.К. Скляренко, В.А. Бухбіндер, Ю.І. Пассов, В.Л. Скалкін, Т.С. Дученко, О.О. Леонтьєв, І.О. Зимня, Г.О. Китайгородська, Г.В. Рогова, А.А. Вербицький та інші) у своїх теоретичних і практичних працях приділяють значну увагу мовленнєвій ситуації, стверджуючи, що саме мовленнєва ситуація повинна складати основу навчання діалогічного мовлення. На думку Н.І. Гез, мовленнєві ситуації сприяють виникненню мотиву і потреби висловлювання, допомагають висувати гіпотези і припущення, активізують розумову діяльність, наближають навчальний процес до реального спілкування [1]. При цьому, мовленнєвою можна вважати лише таку ситуацію, яка містить у собі стимул до мовлення, викликає мовленнєву реакцію. Вона спонукає до мовленнєвої дії, вирішує комунікативні завдання.
Мовленнєва ситуація спрямована на розв’язання певної проблеми. У випадку з мовленнєвою ситуацією для фахового спілкування необхідно розв’язати певну професійну проблему реального життя. Таку мовленнєву ситуацію можна ще назвати професійною ситуацією. Саме таке «моделювання» комунікативних ситуацій, яке б сприяло взаємодії і взаємозумовленості мовленнєвої і професійної діяльності, і є метою навчання професійно спрямованого усного мовлення [3]. Таким чином, засвоєння складових мовної підготовки студентів-іноземців відбувається результативніше в умовах інтенсивної мовленнєвої діяльності, особливо в ситуаціях, орієнтованих на особливості певної спеціальності.
Мовленнєва ситуація – це прийом, який використовують, головним чином, на завершальному етапі активізації продуктивного вміння – говоріння, тобто на етапі виконання власне мовленнєвих вправ. Проте ситуацію можна використовувати і при виконанні умовномовленнєвих вправ, основними ознаками яких є наявність мовленнєвого завдання (щось з’ясувати, дати комусь пораду, висловити захоплення тощо) і ситуативності. Увага студентів розподіляється між змістом та формою. Однак всі речення студента побудовані за однаковим зразком і вправа має тренувальний характер. Такий вид вправ сприяє кращому закріпленню мовних та мовленнєвих навичок в межах теми, і, таким чином, прискорює процес переходу до власне мовленнєвих вправ.
Висновки. Проведений аналіз навчання професійно спрямованого діалогічного спілкування в процесі навчання студентів-іноземців дає підстави для певних висновків. Формування професійно спрямованого діалогічного спілкування буде ефективним, якщо в процесі мовної підготовки забезпечити позитивну мотивацію оволодіння студентами цими вміннями та організувати взаємодію суб’єктів навчального процесу з обміну інформацією професійного характеру шляхом застосування відповідних форм і методів навчання; створення та моделювання мовленнєвих ситуацій під час професійно спрямованого навчання діалогічного мовлення, які, з одного боку, мають професійне значення для студентів, задовольняють їхні потреби та фаховий пізнавальний інтерес, а з іншого – сприяють реалізації комунікативних здібностей з іноземної мови, є важливою проблемою сучасного підходу до навчання української та російської мов студентів-іноземців. Саме такий підхід до навчання іноземного професійно орієнтованого спілкування урізноманітнює навчальний процес, створює позитивну атмосферу взаєморозуміння та взаємодопомоги під час заняття, підвищує у студентів рівень мотивації до вивчення мови професійного спрямування і сприяє розвитку та вихованню висококваліфікованих спеціалістів.
Список використаних джерел
1. Гез Н.И. Формирование коммуникативной компетенции как объект зарубежных методических исследований // Н. И. Гез. – М.: Просвещение, 1985. – №2. – С.17-24.
2. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе [Текст] / И.А. Зимняя. - М.: Просвещение, 1991. - С. 222.
3. Сучасні технології навчання іншомовного спілкування / Під ред. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1997. – 96с.